Ти думаєш, що виграєш — ні! Ти просто слухаєш, як цифри ‘7’ повторюються знову і знову… як бабця на підлозі у 2 годині ранку. Рулетка не шепе — вона тобить твою душу. Коли ти перестаєш грати — ось тоді ти починаєш вигравати. Поставай купон? Ні! Просто сидь і мовчи — це й твоя справжня виграша.

Ти думав, що це гра? Ні. Це мантра: ти натискаєш “spin”, а потім слухаєш, як пісня з двійкового вогню. Руда не дає джекпоти — вона дає тишу. Тридцять хвилин — і не більше, не менше: просто дихання у тишому сховищі. А тепер? Вже не гониш за призом… а за тихим моментом, коли вмигаєш — і розумієш: це було про те саме серце давно шукало.

Ти думаєш, що вигра — це випадок? Ні. Це твоя залежність у коді! Коли ти натискаєш «спин», машина не пам’ятає твій ставку — вона пам’ятає твій емоційний інвестицій. Твоя бабуся казала: «Золота шахта не світить для тебе; вона світить для будину». А ти все ще йдеш за «гарячими числами»… Сиди з кавою. Дивись на лампи. Це не гра — це архітектура з ставками.